Таке солодке слово ПЕРЕМОГА, що воно за поняття…
Раніше це була перемога в чесному двобої - хто сильніший, спритніший той і перемагав.
Але з часом все змінилося, почав перемагати той, хто хитріший, більш пристосований до сучасного світу. Це були вже не відкриті бої, де використовувалась певна тактика, стратегія та фізична сила, це вже було вміння перехитрити ворога, застати його зненацька, використати найкращу, найсучаснішу зброю, і мимоволі приходить думка: чим відрізняється перемога від вбивства, адже і там і там втрати неминучі, але як, якою ціною!
Згадуючи Біблійний сюжет: колись у Давида був шанс убити царя Саула, коли той спав, але щось зупинило…, але що, не посмів підняти руку на Божого помазаника, а може дещо ще? Людина, яка перемогла Голіафа у відкритому бою, яка не раз виривала вівцю із пащі лева, чи погодилась би вона таким чином отримати перемогу? Та чи перемога це, більш якось схоже на вбивство!
Багато хто хоче зараз перемогти. Можливо це студент, який хоче вступити до вузу. Та як саме: використовуючи свої знання, інтелект, певні навики, чи може впливових батьків, чи намальовану довідку про інвалідність? Ну і що, що записано «інвалід», зате студент. Та ставши так студентом чи не зайняв ти чиєсь місце, місце того наполегливого, талановитого, чи не вбив ти чиюсь мрію! А потім? Ну а потім, як навчений: з тим домовився, запропонував свої зв’язки, зв’язки батьків, а може підставив, а може вбив (і таке буває!), а якщо ти лікар, далеко не найкращий, то вбивство може стати твоєю роботою.
Але, попри все – переміг! Хіба перемога цього не варта! Бо перемога – це все: гроші, слава, впливовість , влада, тріумф!!!
А як здобути перемогу, щоб стати президентом! Яким чином? Нехай люди виберуть! А якщо не виберуть!? Якийсь не 100% план, тоді - фальсифікація, підтасовка, купівля людських переконань, трохи наклепів на суперників, а по суті – брехня! Ну то й що, зате – перемога! Та чи перемога це, я б назвала це вбивством, вбивством людських мрій, переконань, віри в чесність, справедливість, не говорячи вже про фізичну усунення.
Чи багато людей сьогодні хочуть перемогти в чесній боротьбі, щоб це дійсно називалось перемогою, перемогою з великої букви, за яку поважають, шанують, щиро радіють?
Якось немодно це зараз, та й не можливо, не гарантовано. Раптом програш, раптом все пропало, та й грошей стільки вкладено. Чи хватить духу прийняти поразку, сором, смерть, як колись прийняв це все Ісус Христос, невинний, непорочний взяв на себе усі людські гріхи, хвороби, прокляття!
Та все ж Він переміг! О Ісус, тільки Ти наша надія, наша ПЕРЕМОГА. З Твоєю мудрістю, силою та любов’ю цю перемогу уже ніхто не вирве: ніяка хитрість, підлість, підлабузницво, продажність, жорстокість нас, тих хто надіється на Ісуса Христа, ніколи не подолає! Ми перемагатимемо цей світ Господньою Любов’ю, тому що ми все можемо в укріпляючому нас Ісусі Хресті!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 4333 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
