«Стався до батьків так, як би ти бажав,
щоб твої власні діти ставились до тебе.»
(Сократ)
Мій Боже, люблячий і ніжний,
Тобі я вдячна за батьків моїх,
Що не пожалівши літ тих молодих своїх,
Із радістю родить мене схотіли.
О, тату, я дякую тобі
Тобі за те, що я живу,
За те, що світ побачила очима,
Що, будучи іще незрима
Була турботою оточена й любов’ю.
О, мати! Ти – сонечко моє в житті
І сили і здоров’я – все твоє в мені,
Я дякую тобі за те, що в муках породила…
Годувала із любов’ю та з любов’ю на руках носила.
Пробачте, любі, де невдячною була,
Де вам я правди не казала.
Я за те і скільки б ви сказали –
Я за те страждала б.
Пробачте за мій тон інколи невдячний, гордий.
За те, де не розуміла вас.
Я люблю вас! Я з вами хочу жити!
Без вас, не знаю чи змогла би щось зробити,
не те що жити взагалі.
Мені так шкода, що із-за мене
Життя ваше коротшає весь час (земне життя),
Через нерви змучені й головні болі,
Тиск, що наче на Говерлу підіймавсь *,
Через болі в серці, зморшки, сивину…
У цьому всьому бачу я й свою вину.
Пробачте! Слізно вас прошу.
Люблю вас дуже, дуже вас люблю!
Простіть мене, мої матусе й батьку,
Я вас люблю, я дуже вас люблю!
І намагатимусь – моя обіцянка це вам –
На ділі ствердити мої ось ці слова.
Чи право на прощення ваше маю, я не знаю,
Але я вірю, щиро … хочу вірить, ні – я знаю,
Що в відповідь завжди почую: «Ми прощаєм **!»
Я Богу дякую за все, що сталось,
Що мені на серці раптом пригадалось,
За усмішки, за щастя і любов
Батьків, яких мені подарував сам Бог!
* інколи навіть «230 на 170»;
** прощаєм – скорочена форма від дієслова прощаємо.
Комментарий автора: Присвячую своїм рідним батькам Пономарьову Валерію Володимировичу і Ярославі Ярославівні із почуття великої любові та боргом, що їм віддати маю я сповна…
Мария Пономарева,
Винница, Украина
Я верующая и хочу служить Господу всем, что Он мне дал. Мне сейчас 17,5 лет. Покаялась в детстве, крещение приняла в августе 2007 года. Член баптистской церкви "Дом Евангелия", что расположена на ул. Максимовича 3а. Раньше несла служение в хоре, сейчас - в Воскресной школе, в классе, где детям от 3 до 4,5 лет. Люблю Его всем сердцем и хочу, чтобы Он совершал Свои дела и через меня. Это самое большое для меня благословение от Него. Слава Господу за то что Он сделал для меня в этой жизни!!! Бог добр ко мне!!! e-mail автора:hadassah_mary@mail.ru
Прочитано 9424 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : День Победы! - Сергей Сгибнев До слез тронули меня слова письма моего брата во Христе:
- У меня лично прабабушка и прадедушка не успели выехать из Золотоноши. Где-то там, в гетто Золотоноши они и погибли. А мой дед, Лев, погиб в конце войны, освобождая Венгрию. Сохранилась лишь одна фротка, где он с моей мамой Розалией Львовной. А как было нелегко поднимать детей после войны и сохранить их во время войны нашим бабушкам.
Ведь если бы не этот "тихий" подвиг наших бабушек то не было бы и
современного Израиля, как "национального государства" для всех евреев!
И вряд ли был бы современный народ израиль.
-
"... если бы не этот "тихий" подвиг наших бабушек..." - АМИНЬ! Братья и сестры! АМИНЬ!
Как мало понимается, как обесценен сегодня вот этот "тихий подвиг"!!!
Грохочут барабаны, ревут электро гитары и синтезаторы... - это "мы служим Богу..."?!?!? А наши бабушки, вот так - тихо и незаметно - ПОСТОМ И МОЛИТВОЙ - отвоевали у сатаны души наших дедов, отцов, да и наши души...
С Победой вас всех! С Великой Победой Христа!
