Вічний Майстер краєвиди пише
барвами небесної краси,
і вона у тихих вербах дише,
дишуть нею води і ліси.
Дух любови пшениці колише,
тихо вранці зрошує жита.
Захід сонця в ту країну кличе,
де домівка батьківська свята.
До осель небесної Вітчизни
спалахом єдиного мазка
прокладає шлях ясний і чистий
владна й творча Батькова рука.
Хоч мені про Нього люди в світі
не говорять у лихі часи -
Вічний Майстер пише краєвиди
Словом невимовної краси.
Комментарий автора: Є російськомовна пісня "Пишутся прекрасные пейзажи..." Пропонований україномовний вірш - її відповідник для україномовних християн.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чудово. До речі оригінал написаний Вірою Кушнір. Я дуже люблю її поезію. Вона й сама людина дуже неординарна. Уже за 80, а зберегла світлий, живий розум і щиру віру в Бога. В минулому році, у Сакраменто проходив її творчий вечір - тож довелося побачити і почути її. Дуже вразило, наскільки відповідально вона ставиться до своїх слів і наскільки боїться, щоб ніяка слава не пристала до неї.
А я буду Господа славить за Его страданья - Мария Пономарева Господь Иисус - мой Творец, мой Отец, мой Спаситель и к Нему одному стремится душа моя! В Нем совершилось спасение мое! Он - Единственный, Кто любит меня больше жизни! Ведь Он отдал ее за меня там, на Голгофском кресте... И Он умирал не только за меня, но и за тебя тоже! А где ТЫ был, когда Его распинали, на чьей стороне, на той где громко "распни!" кричали или ты как Мария, Иоанн, - стоял ли до последнего под крестом...? А знаешь, друг...
"Чтобы спасти тебя, Он умер на кресте,
И для Него теперь тебя дороже нет,
А оценил ли ты дар Божий во Христе?
Послушай друг, не мне, но сердцу дай ответ..."
